Визначення рівня підготовленості педагогічного колективу до етнокультурного виховання учнів

  З'ясування стану підготовленості педагогів  ЦДЮТ до вирішення   проблеми  етнокультурного  виховання проводилося за допомогою розробленої нами анкети, яка складалася з ряду питань:  “Чи існує зв’язок між рівнем професійної кваліфікації педагога і індивідуальним досягненням його вихованців?”; “У чому полягає основна мета програми Вашого гуртка?”; “Які якості Ви виховуєте у своїх вихованців?”; “Як Ви розумієте сутність поняття „ етнокультурне виховання”?”; “Які чинники, на Ваш погляд, впливають на етнокультурне виховання  учнів?”; “Дайте загальну оцінку сформованості етнокультурної компетентності у Ваших вихованців”; “Якими виховними технологіями методик, педагогічних засобів Ви формуєте етнокультурну компетентність у вихованців?”.

        Всього нами були опитані 30 педагогів ЦДЮТ.

  Аналіз результатів анкетування дозволив виявити протиставлення між згодою педагогів у необхідності формування етнокультурної компетентності   у вихованців і здатності педагогів до цієї діяльності.  70% опитуваних дали вірну, але неповну відповідь щодо розуміння поняття  етнокультурне виховання: “етнокультурне виховання – процес вивчення національної культури; … вивчення культурно-історичних особливостей; …  обізнаність дітей  в проведенні народних свят, обрядів тощо”.

   Висновок: необхідність просвітницької роботи з проблеми етнокультурного виховання.

   Подальше дослідження з метою з’ясування стану програмного забезпечення у позашкільному закладі дало можливість зробити такий висновок: завдання етнокультурного виховання, формування етнокультурної компетентності не відображені належним чином у програмах гуртків, а тому не конкретизуються і не набувають значущості в діяльності педагогів на кожному занятті.

Яким чином  буде здійснюватися компетентнісний  підхід у процес етнокультурного виховання?

   Одним з шляхів здійснення компетентнісного підходу в гуртках декоративно-ужиткового мистецтва ми вбачаємо в реалізації  комплексної програми на початковому рівні підготовки дітей. В  цьому випадку дитина має можливість не тільки в межах одного гуртка вивчати одночасно декілька видів мистецтв, а й поєднувати в своїх роботах особливості методик їх виконання. Наприклад: писанку “вимальовувати” бісером, а картину створювати з вовни, а не малювати фарбою. Таким чином дитина вчиться застосовувати (“накладати”, комбінувати) отримані знання для вирішення задачі іншими, не характерними для іншого виду мистецтва способами.

Умови (гіпотетичні) етнокультурного виховання дітей:

   Вирішення проблеми етнокультурного виховання ми вбачаємо в необхідності розробки комплексної методики, а саме:

   1) розробки комплексу програм для гуртків декоративно-ужиткового мистецтва, відповідно до класифікації рівнів (на початковому рівні буде розроблено комплексну програму, яка буде спрямовувати учнів на одночасне вивчення декількох видів декоративно-ужиткового мистецтва);

   2) розробки наскрізної програми, яка буде надавати можливість ознайомлюватися з загальнонаціональними та культурно-історичними особливостями конкретного регіону учням гуртків різних напрямів даного ПНЗ. Цьому має сприяти проведення виставок, майстер-класів, інших масових заходів із збереження народних традицій;

   3) проведення учнями дослідницьких робіт під керівництвом педагога та їх захисту в Малій академії народних мистецтв.

СЛОВНИК

   У нашому дослідженні під етнокультурним вихованням ми розуміємо цілеспрямований навчально-виховний процес, зорієнтований на збереження та відродження національних і культурно-історичних особливостей конкретного регіону.

   Під етнокультурною компетентністю  вихованців ми розуміємо  їх готовність до взаєморозуміння та взаємодії, яка базується на знаннях і досвіді, набутих у реальному житті (тобто у ході навчальних занять),  спрямованих на їх успішну адаптацію в поліетнічному суспільстві.

   Ознаки етнокультурної компетентності є такими: знання історії та особливостей рідної культури, її традицій і звичаїв; ціннісне ставлення до культурного спадку свого та іншого етносів; толерантне ставлення до інших культур та їх представників; наявність прагнення до оволодіння вітчизняною і світовою культурною спадщиною; наявність знань про вітчизняне мистецтво та  мистецтво інших країн світу.

   Компетентнісний підхід у позашкільній освіті - це підхід, що базується на застосуванні в меті, завданнях, змісті, формах та методах позашкільної освіти базових компетентностей особистості. Компетентнісний підхід підкреслює поєднання і практичну реалізацію знань, умінь, навичок, досвіду, культури. У процесі реалізації компетентнісного підходу відбувається переосмислення, що учень є не лише "носієм" певної групи "знань, умінь, навичок", а й соціальною істотою, яка має реалізуватися в майбутньому, виконувати соціальні ролі і вирішувати коло професійних і життєвих завдань. Метою компетентнісного підходу є забезпечення підвищення якості позашкільної освіти і виховання.

   НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ – цілеспрямована система формування і розвитку почуттів національної свідомості, національної самоповаги, національної гідності, національної гордості.

   НАЦІЯ (лат. natio – плем'я, народ) – це сукупність індивідів,  поєднаних усвідомленям своєї єдності, спільності походження, мови, вірувань, побуту, звичаїв, історичного минулого та солідарністю соціальних та політичних інтересів сьогодення (теперішнього).

   ВИХОВАННЯ – процес соціалізації індивіда, становлення і розвиток його як особистості протягом усього життя в процесі власної активності і під впливом природного соціального і культурного середовища

   Національну самосвідомість ми розуміємо як самоідентифікацію особистості, що виражається в усвідомленні приналежності до поліетнічної нації, осягненні національних цінностей, історії, традицій, культури, мови і звичаїв свого народу, спільності історичної долі.

   ОСОБИСТІСТЬ – одне з основних понять психології. В ньому, як правило, відображається людина як свідома істота, що здатна пізнавати і перетворювати дійсність, яка є суб’єктом суспільних відносин, і сукупністю соціально значимих психологічних якостей, властивих конкретній людині.

   СВІТОГЛЯД – система поглядів людини на світ (природу, суспільство та закономірності їх розвитку), що виражає її ставлення до навколишньої дійсності.