Результати анкетування педагогів
Визначення рівня підготовленості педагогічного колективу до етнокультурного виховання учнів
З'ясування стану підготовленості педагогів ЦДЮТ до вирішення проблеми етнокультурного виховання проводилося за допомогою розробленої нами анкети, яка складалася з ряду питань: “Чи існує зв’язок між рівнем професійної кваліфікації педагога і індивідуальним досягненням його вихованців?”; “У чому полягає основна мета програми Вашого гуртка?”; “Які якості Ви виховуєте у своїх вихованців?”; “Як Ви розумієте сутність поняття „ етнокультурне виховання”?”; “Які чинники, на Ваш погляд, впливають на етнокультурне виховання учнів?”; “Дайте загальну оцінку сформованості етнокультурної компетентності у Ваших вихованців”; “Якими виховними технологіями методик, педагогічних засобів Ви формуєте етнокультурну компетентність у вихованців?”.
Всього нами були опитані 30 педагогів ЦДЮТ.
Аналіз результатів анкетування дозволив виявити протиставлення між згодою педагогів у необхідності формування етнокультурної компетентності у вихованців і здатності педагогів до цієї діяльності. 70% опитуваних дали вірну, але неповну відповідь щодо розуміння поняття етнокультурне виховання: “етнокультурне виховання – процес вивчення національної культури; … вивчення культурно-історичних особливостей; … обізнаність дітей в проведенні народних свят, обрядів тощо”.
Висновок: необхідність просвітницької роботи з проблеми етнокультурного виховання.
Подальше дослідження з метою з’ясування стану програмного забезпечення у позашкільному закладі дало можливість зробити такий висновок: завдання етнокультурного виховання, формування етнокультурної компетентності не відображені належним чином у програмах гуртків, а тому не конкретизуються і не набувають значущості в діяльності педагогів на кожному занятті.
Яким чином буде здійснюватися компетентнісний підхід у процес етнокультурного виховання?
Одним з шляхів здійснення компетентнісного підходу в гуртках декоративно-ужиткового мистецтва ми вбачаємо в реалізації комплексної програми на початковому рівні підготовки дітей. В цьому випадку дитина має можливість не тільки в межах одного гуртка вивчати одночасно декілька видів мистецтв, а й поєднувати в своїх роботах особливості методик їх виконання. Наприклад: писанку “вимальовувати” бісером, а картину створювати з вовни, а не малювати фарбою. Таким чином дитина вчиться застосовувати (“накладати”, комбінувати) отримані знання для вирішення задачі іншими, не характерними для іншого виду мистецтва способами.
Умови (гіпотетичні) етнокультурного виховання дітей:
Вирішення проблеми етнокультурного виховання ми вбачаємо в необхідності розробки комплексної методики, а саме:
1) розробки комплексу програм для гуртків декоративно-ужиткового мистецтва, відповідно до класифікації рівнів (на початковому рівні буде розроблено комплексну програму, яка буде спрямовувати учнів на одночасне вивчення декількох видів декоративно-ужиткового мистецтва);
2) розробки наскрізної програми, яка буде надавати можливість ознайомлюватися з загальнонаціональними та культурно-історичними особливостями конкретного регіону учням гуртків різних напрямів даного ПНЗ. Цьому має сприяти проведення виставок, майстер-класів, інших масових заходів із збереження народних традицій;
3) проведення учнями дослідницьких робіт під керівництвом педагога та їх захисту в Малій академії народних мистецтв.
СЛОВНИК
У нашому дослідженні під етнокультурним вихованням ми розуміємо цілеспрямований навчально-виховний процес, зорієнтований на збереження та відродження національних і культурно-історичних особливостей конкретного регіону.
Під етнокультурною компетентністю вихованців ми розуміємо їх готовність до взаєморозуміння та взаємодії, яка базується на знаннях і досвіді, набутих у реальному житті (тобто у ході навчальних занять), спрямованих на їх успішну адаптацію в поліетнічному суспільстві.
Ознаки етнокультурної компетентності є такими: знання історії та особливостей рідної культури, її традицій і звичаїв; ціннісне ставлення до культурного спадку свого та іншого етносів; толерантне ставлення до інших культур та їх представників; наявність прагнення до оволодіння вітчизняною і світовою культурною спадщиною; наявність знань про вітчизняне мистецтво та мистецтво інших країн світу.
Компетентнісний підхід у позашкільній освіті - це підхід, що базується на застосуванні в меті, завданнях, змісті, формах та методах позашкільної освіти базових компетентностей особистості. Компетентнісний підхід підкреслює поєднання і практичну реалізацію знань, умінь, навичок, досвіду, культури. У процесі реалізації компетентнісного підходу відбувається переосмислення, що учень є не лише "носієм" певної групи "знань, умінь, навичок", а й соціальною істотою, яка має реалізуватися в майбутньому, виконувати соціальні ролі і вирішувати коло професійних і життєвих завдань. Метою компетентнісного підходу є забезпечення підвищення якості позашкільної освіти і виховання.
НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ – цілеспрямована система формування і розвитку почуттів національної свідомості, національної самоповаги, національної гідності, національної гордості.
НАЦІЯ (лат. natio – плем'я, народ) – це сукупність індивідів, поєднаних усвідомленям своєї єдності, спільності походження, мови, вірувань, побуту, звичаїв, історичного минулого та солідарністю соціальних та політичних інтересів сьогодення (теперішнього).
ВИХОВАННЯ – процес соціалізації індивіда, становлення і розвиток його як особистості протягом усього життя в процесі власної активності і під впливом природного соціального і культурного середовища
Національну самосвідомість ми розуміємо як самоідентифікацію особистості, що виражається в усвідомленні приналежності до поліетнічної нації, осягненні національних цінностей, історії, традицій, культури, мови і звичаїв свого народу, спільності історичної долі.
ОСОБИСТІСТЬ – одне з основних понять психології. В ньому, як правило, відображається людина як свідома істота, що здатна пізнавати і перетворювати дійсність, яка є суб’єктом суспільних відносин, і сукупністю соціально значимих психологічних якостей, властивих конкретній людині.
СВІТОГЛЯД – система поглядів людини на світ (природу, суспільство та закономірності їх розвитку), що виражає її ставлення до навколишньої дійсності.