ВУЗ ШАГ
   

КПНЗ "Центр дитячої та юнацької творчості" ДМР

 

Етнографія

   

   Етнографія — це історія народу, яка включає в себе історію його житла, одягу, харчування, його родинного укладу, форм побуту у широкому смислі цього слова. Це історія його світогляду, народних знань, вірувань і марновірства, обрядів і звичаїв

Система методичної роботи з краєзнавства

   На основі вивчення досвіду організації і проведення краєзнавчої роботи була розроблена система методичної роботи з краєзнавства. Вона передбачає: покращення рівня знань, умінь і навичок учнів; поглиблення історичної пам`яті про минуле рідного краю і тим самим сприяє вихованню любові до нього.

   Розроблені програма і методичні рекомендації проведення факультативних занять з краєзнавства включають в себе різноманітні форми і методи навчання, зорієнтовані на поглиблене вивчення краєзнавчих об`єктів учнями. Серед них визначальними є: методичні схеми і рекомендації вивчення краєзнавчих об`єктів; екскурсії до краєзнавчого музею; тематичні розповіді екскурсовода і керівника факультативу; навчально-практичні роботи, лабораторні (з документами, архівними матеріалами з історії краю); зустрічі з ветеранами війни, національно-визвольного руху українського народу; практикуми в місцевому архіві; тематичні походи та експедиції; конференції з історії краю; організація книжкових тематичних виставок і занять з бібліографії краю; робота з краєзнавчими текстами; дидактичні ігри з краєзнавства; ярмарки народних пісень, приказок, предметів побуту.

   Для вчителя, який організовує вивчення історії рідного села (міста) рекомендуємо таку послідовність цієї роботи:

   Розповідь про першу історичну згадку про село (місто).

   Розпочати збір матеріалів про історію села (міста) або якщо вони зібрані, то їх підготовку(або вивчення) здійснити у такій послідовності:

- історичні відомості про заснування і назву села (міста);

- як здійснювалась його забудова;

- перші поселенці і їхні заняття;

- як зростала чисельність жителів;

- умови життя, національний і соціальний склад населення;

- вулиці і площі населеного пункту, їх назви та історія;

- які визначні історичні місця знаходяться у вашому селі (місті);

- формування архітектурного обличчя села (міста);

- визначні особистості – вихідці з рідного села (міста).

   В процесі виконання цієї роботи періодично з учнями проводяться бесіди на тему: ”Історія села (міста) – історія нашої Батьківщини”, "Роль і місце вивчення історії села(міста) в нашому житті”, "Історія села (міста) в народних піснях, переказах, легендах, віршах, оповіданнях”.

Поглиблюється вивчення певного краєзнавчого об`єкту з учнями і під час тематичних екскурсій до краєзнавчого музею села (міста). Підсумком роботи, своєрідним звітом можуть бути учнівські реферати, до написання яких ставляться певні вимоги: різноманітність тем, відображення в них всієї специфіки краєзнавчої роботи, самостійність у роботі над рефератом, збір і оброблення матеріалу, його систематизація, написання і захист реферату.

Для поглиблення і деталізації краєзнавчої роботи можна запропонувати учням написання рефератів про історію вулиці села(міста), де вони проживають у відповідно обраний період. Схема підготовки матеріалів до написання реферату з історії вулиці буде мати такий вигляд: історія назви вулиці; події, що відбулися на цій вулиці; історія її забудови, перспективи розвитку; історія побудови та розвитку промислових підприємств, установ та закладів, що розташовані на цій вулиці; історія окремих будинків і споруд; бібліографії цікавих людей. які жили або проживають на вулиці; пам`ятники історії, культури на вулиці. Крім цього учням, які бажають вивчати історію конкретної вулиці, можна запропонувати підготувати реферат на одну з таких тем: "Рідна вулиця”, "Історія вулиці, на якій ти живеш”, "Роль вулиці у твоєму житті”. "Меморіальна дошка – візитна картка історії вулиці”.

   Важливим об`єктом для вивчення може стати історія якогось підприємства, процесу колективізації або створення першого фермерського господарства. Зазначений вид краєзнавчої роботи крім суто історичного аспекту має виховне значення. Адже в процесі дослідження конкретного господарського об`єкту чи соціально-історичного явища учні отримують безцінний досвід сприйняття соціальної інформації з перших рук, у всіх її проявах.

Етапи, форми і методи краєзнавчої роботи

   У сучасній методиці викладання історії в школі розроблено систему, що включає ряд етапів та різноманітні форми і методи її реалізації.

   Перший етап (підготовчий) передбачає орієнтовні поради щодо вибору школярами теми дослідження історії рідного краю. Вона повинна:

- мати важливе освітньо-виховне значення;

- бути тісно пов`язана з програмою з історії України;

- сприяти глибокому розумінню загальних закономірностей історичного процесу й особливостей історичного розвитку краю;

- мати новизну і актуальність;

- відображати єдність цивілізаційного й культурного підходів при її дослідженні;

- враховувати диференційований підхід до учнів.

   Другий етап (освітньо-пізнавальний) передбачає рекомендації щодо організації і проведення краєзнавчого дослідження у такій послідовності:

- вибір теми, визначення мети і завдань дослідження;

- розроблення загального плану роботи;

- підготовка програми збирання і систематизації краєзнавчих матеріалів;

- розподіл пунктів плану теми, видів роботи і встановлення строків виконання;

- визначення форм, методів і прийомів роботи;

- встановлення строків підбиття підсумків з кожного розділу теми;

- вивчення різноманітних джерел з теми дослідження;

- виявлення і вивчення документальних джерел, які зберігаються в місцевих архівах, музеях;

- пошук учасників історичних подій, очевидців, що мають відношення до проблеми дослідження;

- збирання предметів матеріальної і духовної культури, перевірка їх достовірності;

- науково-методичне оформлення зібраного матеріалу;

- використання зібраного і опрацьованого дослідницько-краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі школи.

   Синхронно другий етап роботи з учнями передбачає формування практичних умінь і навичок роботи з першоджерелами на факультативному занятті, в місцевому архіві, музеї, бібліотеці, участь у походах, тематичних екскурсіях.

   Певна частина учнів об`єктом дослідження вибирає усну народну творчість на території краю. Їм можна запропонувати таку схему роботи, порядок вивчення:

- вид творчості (дума, легенда, переказ, прислів`я, пісня);

- місце запису (населений пункт, район, область);

- дата запису (рік, місяць, число);

- автор твору (певна особа, колектив);

- події, що могли лягти в основу твору;

- відомості про осіб. які згадуються в творі;

- ступінь поширеності твору в даній місцевості;

- популяризація твору гуртами художньої самодіяльності.

   Для поглибленого вивчення учнями усної народної творчості використовуються різні форми і методи діяльності: стаціонарну й експедиційну. До стаціонарної належить заняття в гуртку "Юний фольклорист”. До другої – експедиції по рідному краю.

   Схожу роботу можна проводити з тими учнями, які прагнуть вивчати етнографію. Робота по організації етнографічних досліджень учнями може мати таку сутність і послідовність:

- вид і назва етнографічного твору;

- давність виявленого твору, предмета та його місцезнаходження, реєстрація (село, район, область);

- дата запису (рік, місяць, число);

- автор твору (певна особа, колектив);

- наявність регіональної специфіки;

- ступінь поширення етнографічного твору в даній місцевості.

   Поглиблювати знання з етнографії учні можуть в гуртку "Юний етнограф”. Тематика занять може мати такий вигляд: "Суть етнографії та її методи”, "Етнографія нашого краю”, "Традиційні народні ремесла краю”. Важливо провести з учнями екскурсії в музеї етнографії з подальшою підготовкою повідомлень, виступів на такі теми: "Українське житло та його особливості”, "Особливості побуту гуцулів”, "Особливості одягу бойків”, "Старовинні знаряддя праці селян на території краю”. З метою систематизації і закріплення знань з етнографії можна з учнями провести вікторини: "Чи знаєте ви народні ремесла краю?”, "Традиційний одяг етнічних груп краю та його елементи”.

Важливим краєзнавчим об`єктом для вивчення може стати вивчення історія свого роду. Можна запропонувати такі рекомендації щодо вивчення історії родоводу:

Мої батьки, їхнє походження, національність.

Мої предки: дідусі, бабусі, прадіди, прабаби. Їхнє походження, заняття. Про які важливі факти з життя краю ви дізналися від них?

   Що мені відомо про життя інших родичів? Чи знають вони український фольклор? Які з народних пісень їм найбільше до вподоби? За що ви любите і поважаєте своїх родичів? Як ви доглядаєте за могилами померлих? Запишіть до свого родоводу пісні, легенди, приказки, колядки і гаївки, які знають ваші рідні. Яким є походження вашого прізвища?

   З метою поглиблення цієї роботи можна організувати і провести цикл бесід на тему: "Пам`ять родоводу”. "Історія роду – історія нашого народу”; експедицію: "Визначні діячі краю та їхні родичі”.

   Зацікавленість певної частини учнів школи історією родоводу і родинними традиціями може сприяти створенню секції "Пам`ять родоводу”. Підсумки цієї важливої роботи можна підвести на загальношкільному святі "Родина, родина – від батька до сина… Родина. Родина – це вся Україна”, де у різних формах звітують всі, хто займався дослідженням проблем родоводу. Можна також провести конференцію, на яку винести захист таких науково-дослідницьких робіт: "Славетні галицькі родини”, "Історія роду – історія України і краю”.

   Особливе місце займає вивчення героїчних і трагічних сторінок з історії рідного краю. Ця робота проводиться в тісному поєднанні з вивченням всієї історії України. Можна організувати і провести експедиції по рідному краю з метою ознайомлення з її героїчним минулим, зокрема, з історією "Українських січових стрільців”. Привести в порядок їхні могили та вшанувати їхню пам`ять, організувати тематичний вечір "Наші земляки – українські січові стрільці”.

.        Етнографія України — наука, що вивчає культуру і побут, походження, розселення та культурно-побутові взаємозв'язки українського народу. Назва етнографія походить від грецьких слів етнос — народ і графо — пишу. Буквально це означає народоопис. З'явилася й друга назва — етнологія, що утвердилася в деяких країнах Заходу. В Україні терміни етнографія й етнологія спочатку використовувалися як однозначні та близькозначні поняття. Тільки наприкінці ХІХ — перших десятиліттях XX ст. визначилася певна понятійна відмінність між ними. Назва етнографія охоплювала здебільшого фіксації та описи матеріалів з побуту і різних галузей народної культури, в тому числі й фольклор; поняття етнологія визначало праці про народ і його культуру дослідницького теоретичного характеру. З метою термінологічної уніфікації з 30-х років у нас утвердилася назва етнографія. Етнографія України як метод використовує безпосереднє спостереження матеріального й духовного життя народу, його громад, сімейного побуту, світогляду тощо. Поряд з цим етнографія використовує писемні джерела й речові пам'ятки, фольклор, кількісні та картографічні методи. Вона тісно пов'язана з археологією, антропологією, фольклористикою, мовознавством, географією. Етнографія України бере свій початок з часів Київській Русі. В "Повісті временних літ" та ін. творах простежується принцип класифікації племен і народів, висунуто питання про походження Русі. Етнографія України вивчає не лише архаїку — "живу давнину", а й сучасну культурно-побутову сферу життя народів. Як історична дисципліна етнографія України керується науково-методологічними принципами історичного дослідження, необхідністю розгляду предмета вивчення у зв'язку з історичним процесом і соціально-економічним розвитком. Етнографія України поєднує описовий і теоретичний аспекти дослідження. Конкретно-історичний принцип підходу етнографії до вивчення проблем походження і формування етносів, етнічної історії дуже зближує її з історичною наукою. У багатьох випадках етнографія й історична наука безпосередньо стикаються, контактують і взаємодіють, обмінюючись результатами досліджень. Інтереси етнографії з історичною наукою переплітаються і при вивченні історії культури. Етнографія України близько межує з науками, що вивчають культуру. Оскільки етнографія України вивчає не тільки минуле, а й сучасність народів, характер і динаміку сучасних етнічних процесів, для неї надзвичайно важливі є дані соціології — науки про суспільство, конкретно-соціологічних досліджень, демографії. Вивчення етнографією таких компонентів традиційно-побутової культури, як народне звичаєве право, способи та знання лікування людей і тварин, передбачення погоди, метрології, побутового рівня релігійних вірувань має певне предметне співвідношення з науковими дисциплінами медицини і ветеринарії, метеорології, релігієзнавства. На ділянках пізнання морально-етичних стереотипів поведінки, етичних норм, традиційних форм виховання і навчання, психічних особливостей народів, їх характерів етнографія України стикається з інтересами етики, педагогіки, психології. Навчальний посібник "Етнографія України" рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.