КПНЗ "Центр дитячої та юнацької творчості" ДМР

 

Сторінка батьків

Батьків турбує захоплення комп'ютерними іграми, занурення у соціальні мережі інтернету, погана компанія, в яку може потрапити їхнє чадо та бесплідно згаяний час, що міг би бути проведений з користю.

Виникає питання: як мотивувати дитину займатися танцями чи ходити на курси іспанської замість сидіння за блакитним монітором? Або ж надати їй ті можливості, яких не мали в її віці батьки? Та чи існує в Україні достатня пропозиція позашкільних закладів?

Можливості

За результатами дослідження, проведеного психолого-педагогічним центром Київського палацу дітей та юнацтва, 88% київських підлітків проводять більшість свого вільного часу за блакитними моніторами. Лише 42% опитаних відвідують навчальні позашкільні заходи в своєму районі, а 13% відвідують шкільні гуртки або секції.

За даними Міністерства освіти та науки, в Україні функціонує 14601 заклад позашкільної освіти. Проте вони охоплюють лише декілька відсотків з 4,5 мільйонів українських школярів.

І якщо через брак коштів (фінансування ведеться з прибуткової частини місцевих бюджетів за залишковим принципом) сільські діти позбавлені багатьох можливостей, які є у великих містах, то міським дітям просто бракує інформації про наявні можливості.

Наприклад, 68% опитаних київських школярів відповіли, що зовсім не знають про головний позашкільний заклад країни - Київський Палац дітей та юнацтва (КПДЮ) та чим можна займатись у ньому. Часто діти не здогадуються навіть про гуртки, які знаходяться в їхній школі або районних центрах творчості.

Приміром, не всім відомо, що поряд з хореографічними, хоровими, театральними і художніми гуртками існують гуртки журналістики, телевізійної справи, анімації, економіки, реклами, архітектурного моделювання, туризму, Internet-технологій, Web-дизайну та багато іншого.

"Заклади позашкільної освіти й дозвілля є найбільш гнучкими з точки зору надання освітніх послуг. Але ситуація ускладнюється тим, що крім навчального плану необхідно враховувати попит батьків та дітей на гуртки, наявність викладача (і програми, яка зазвичай є авторською і унікальною), та матеріально-технічну базу", - розповідає заступник з навчально-методичної роботи КПДЮ Світлана Маратова.

"Не вистачає гуртків технічного напрямку, зате достатньо розвинений художньо-прикладний напрям. Багато дітей відвідує натуралістичні гуртки, зростає зацікавленість у інших напрямках", - додає вона.  

За статистикою, 59% позашкільних навчальних закладів займається саме художньо-прикладним напрямом, 16% - науково-технічним, 11% - еколого-натуралістичним, 7% - туристично-краєзнавчим і 7 % - іншими напрямками.

Каталізаторами розвитку гуртків є фестивалі, виставки, конференції Малої академії наук, туристичні збори та змагання. Деякі з них проходять під патронатом Міністерства освіти й науки, більшість же лежить на плечах місцевих адміністрацій.

Мотивація

Часто можна почути історії від дітей, яких примушують закінчити музичну школу. Отримавши омріяний батьками диплом, така дитина бере інструмент в руки в кращому випадку через кілька років, коли нарешті з'являється усвідомлене бажання займатися музикою. Чи коли дитину з п'ятирічного віку водять на курси англійської, а через десять років виявляється, що вона має схильність до точних наук...

"Коли батьки "відправляють" дитину в той чи інший розвиваючий центр, частіше за все вони впевнені, що дитина не може зробити свідомий вибір, а отже їх обов'язок як батьків зробити цей вибір за них", - каже психолог, викладач програми позашкільного розвитку підлітків DREAM-TEEN Ольга Тулімова.

Чого очікують батьки від гуртків? Діти будуть зайняті чимось корисним, постійно перебуватимуть під наглядом дорослих та потенційно потраплять в хорошу компанію. За радянських часів 90% дітей були зайняті в гуртках і секціях, тож природно, що батьки очікують того ж для своїх дітей.

Проте часто мами з татами починають вимагати результатів. Якщо дитина півроку співає в хорі, то чому ми ще досі не були на жодному її концерті? Або ж якщо вона займається в секції плавання, то чому досі сутулиться в плечах?

"Завищені очікування і критика дітей прививає їм комплекс неповноцінності та невпевненості в собі. Перш за все необхідно визначитися, для чого гурток потрібен дітям, а не їхнім батькам", - радить Тулімова і наводить вісім основних кроків, які варто зробити при виборі центру розвитку для дитини.

Як правильно вибрати гурток?

Проаналізуйте здібності, схильності та інтереси дитини. Поцікавтесь її думкою, і ви зрозумієте, що дитина знає, чого хоче, просто висловлює своє "хочу" по-різному.

Дізнайтеся про всі розвиваючі центри міста, спитайте рекомендації знайомих.


Зробіть свій вибір на користь того чи іншого центру, враховуючи наступні критерії:
 


- різноманіття гуртків в одному місці (танці, малювання, ліпка і т.д);

- матеріальна база і спеціально оснащені приміщення (меблі, костюми, інтер'єр, зручності, комп'ютери тощо);

- склад викладачів та тренерів (освіта, досвід та особисті досягнення);

- місце розташування (відстань від дому відіграє важливу роль, оскільки діти втомлюються від довгої дороги);

- якість послуг, що надаються.

Визначте кількість гуртків, у яких буде займатися дитина одночасно. Дітям не рекомендовано займатися більше, ніж одним-двома напрямками одразу, бо в такому випадку можна "перегрузити" дитину до стресового стану.


Успіхи дитини в одному гуртку можуть викликати бажання і батьків, і дітей перейти на професійний рівень або збільшити навантаження. При такому переході напрямки, якими дитина займалася раніше в інших гуртках, краще буде виключити через велике фізичне і розумове навантаження.
 


Організуйте час і визначте частоту занять. Задача батьків - організувати свій час і час дитини. Дитина не повинна перевтомлюватись, а ви не повинні нервувати через те, що вам не вистачає часу.

Разом веселіше! Спробуйте знайти компанію для своєї дитини, друга чи подругу, щоб ходити в гурток разом, якщо інтереси співпадають.

Оплата. Скоріше за все, якщо ви зупините свій вибір на чомусь "вартісному", то питання оплати гуртка або додаткових затрат (спортивна форма, інструментарій - пензлі і фарби, м'ячі і стрічки) постане саме по собі. І якщо ви готові платити відповідні кошти, то головне - не вимагати від дитини жертв у відповідь (не пропускати заняття, старатися з усіх сил, давати результати і т.д.).

Участь батьків. Творчість не терпить критики. Батьки повинні обов'язково звернути увагу на перші результати й досягнення дитини. Адекватна похвала і відчуття гордості - це те, що потрібно вашим дітям.

У пошуках порозуміння

"Золоте" правило - спілкуватися з дітьми. Вони самі підкажуть, чим завжди би хотіли займатись, але соромились сказати. А можливо, саме ви зрозумієте справжні нахили і вподобання вашої дитини і зможете направити їх у потрібне русло.

"Останнім часом мені здається, що у дорослих лише свої проблеми, а з твоїми вони не рахуються", - ділиться переживаннями шістнадцятирічна Оля Кошелюк, учениця 234 київської школи.

"Моя найкраща подружка часто радиться зі своєю мамою за чашкою кави. Мені навіть часом здається, що їй дуже пощастило, що в неї така розуміюча мама.... Я ж боюся радитися зі своєю. Мені здається, вона мене не зрозуміє...".

З цією ж проблемою непорозуміння батьків та дітей зіткнувся власник мережі ресторанів Андрій Задорожний. Як батько трьох дітей, старший із яких зараз служить у армії, а молодша дочка лише нещодавно пішла до школи, він започаткував свою школу лідерів для підлітків, з надією виховати відповідальне молоде покоління.

"Я був жахливою дитиною. У мене в офісі висить характеристика із технікуму. Жахлива характеристика... Я був хуліганом. Мені довелося потім екстерном по 24 години на добу наганяти втрачений час, який міг використовувати правильно".

 

"Свій успіх мені довелося компенсувати такими речами, як особисте життя, здоров'я, дружба, любов... Моє життя вийшло неповноцінним, однобоким. І я радий, що сьогоднішні молоді люди мають можливість уникнути цих помилок і жити повноцінним життям", -  розповідає Андрій Задорожний.

А для художниці Євгенії Гапчинської все було набагато простіше. У тринадцять років вона вступила до художнього училища, твердо вирішивши стати художницею. Щоправда, взаємини з батьками також були складними, бо Євгенія була дуже запальною дитиною. Тож зараз, маючи шістнадцятирічну доньку, вона говорить, що головне у стосунках з дитиною - це взаєморозуміння і взаємоповага.

"При спільному і правильному виборі центру і напрямку розвитку, дитина буде мотивована, а батьки будуть радіти її успіхам! Наші діти, рано чи пізно, все одно будуть займатися тим, чим хочуть і що їм подобається. В іншому ж випадку, як я в дитинстві, будуть прогулювати нав'язані їм заняття", - попереджає психолог Ольга Тулімова.